1. Зберіть геометрію та умови складу
Потрібні довжина, ширина, висота і фактичний корисний об’єм. Додатково важливо розуміти планування: стелажі, антресолі, перегородки та великі масиви товару можуть впливати на рух повітря.
Окремо фіксують, що зберігається, чи є надлишкове тепло, пил, волога, запахи або інші фактори, які визначають задачу вентиляції.
2. Визначте потрібний повітрообмін
Для загальної оцінки можна використати об’єм і задану кратність Q = V × n. Значення n має відповідати конкретному призначенню та вимогам об’єкта, а не братися випадково.
Якщо є технологічні джерела тепла або виділень, загальнообмінний розрахунок доповнюють окремими вимогами до локального видалення.
3. Побудуйте шлях повітря через приміщення
Приплив і витяжка мають створювати керований шлях повітря через потрібні зони. Якщо вони розташовані надто близько, можливе коротке замикання потоку: повітря швидко виходить, не промиваючи весь об’єм.
Високі склади потребують окремої уваги до вертикального розподілу температури і повітря. Розміщення витяжки залежить від задачі та джерел тепла або забруднень.
4. Виберіть схему і тип вентилятора
Для прямого викиду через стіну можуть розглядатися осьові вентилятори. Для мережі повітропроводів — канальні або радіальні. Якщо витяжка організована через покрівлю — дахові. Конкретний вибір залежить від тиску системи та монтажу.
Якщо система має кілька гілок, фільтри або довгі канали, розрахунок опору стає критично важливим.
5. Перевірте компенсацію витяжки припливом
Витяжний вентилятор не створює повітря. Видалений об’єм повинен компенсуватися припливом. Якщо організованого припливу недостатньо, система може втрачати продуктивність, а повітря почне надходити через випадкові щілини та відкриті двері.
Фінальна схема має враховувати баланс потоків, місця забору та викиду, шум, енергоспоживання, автоматику і сервісний доступ.
