1. Сформулюйте задачу вентиляції
Одна й та сама модель не може автоматично бути «кращою» для складу, короткого стінового викиду, довгої мережі повітропроводів і локальної технологічної витяжки. Спочатку визначають, що саме потрібно зробити: подати свіже повітря, видалити відпрацьоване, забрати тепло, організувати локальне відсмоктування або підтримати заданий повітрообмін.
Окремо фіксують місце монтажу: у круглому чи прямокутному каналі, на стіні, на покрівлі, у вентиляційній камері або біля технологічного обладнання. Це одразу звужує перелік конструктивних типів.
- задача: приплив, витяжка, локальне відсмоктування або загальнообмінна вентиляція
- місце монтажу і доступний простір
- наявність та геометрія повітропроводів
- температура, пил, волога та інші умови середовища
2. Визначте потрібну витрату повітря Q
Продуктивність вентилятора зазвичай виражають у м³/год. Для загальнообмінної вентиляції стартовою оцінкою може бути розрахунок через об’єм приміщення та задану кратність: Q = V × n. Для технологічних процесів витрату визначають за вимогами процесу, місцевого відсмоктування або проєкту.
Максимальні м³/год у паспорті не означають, що саме таку витрату вентилятор дасть після підключення до мережі. Реальна витрата залежить від опору системи.
3. Визначте тиск ΔP
Повітропровід, повороти, переходи, решітки, клапани, фільтри та інші елементи створюють аеродинамічний опір. Вентилятор має забезпечити потрібну витрату саме при цьому опорі. Тому порівнюють не два незалежні числа, а робочу точку Q + ΔP.
Якщо система коротка і майже не має опору, часто достатньо вентилятора з невисоким тиском. Для довгих, розгалужених або фільтрованих мереж вимоги до тиску зростають.
4. Виберіть конструктивний тип
Осьові вентилятори часто використовують для великого повітрообміну при невисокому опорі. Канальні зручні для монтажу безпосередньо у повітропровід. Радіальні доцільні там, де потрібен вищий тиск або мережа має складніший опір. Дахові використовують для організованого видалення повітря через покрівлю.
Тип вентилятора не замінює перевірку характеристик конкретної моделі. Усередині одного типу моделі можуть суттєво відрізнятися за продуктивністю, тиском, шумом і електроживленням.
5. Перевірте електрику, температуру і монтаж
Перед замовленням звіряють напругу та кількість фаз, потужність і струм двигуна, допустимий спосіб регулювання, температурний режим, ступінь захисту та умови монтажу. Для частотного або іншого регулювання важлива сумісність конкретного двигуна.
Для спеціальних середовищ, димовидалення, високої температури або потенційно небезпечних процесів потрібне обладнання відповідного призначення; звичайна модель не повинна підбиратися лише за схожими м³/год.
- 220/230 В чи 380/400 В
- допустима температура повітря
- монтажне положення та напрямок потоку
- рівень шуму і сервісний доступ
- можливість регулювання швидкості
