1. Визначте форму та розмір каналу
Для круглого повітропроводу перевіряють приєднувальний діаметр, для прямокутного — ширину та висоту перерізу. Важливо дивитися саме монтажні розміри конкретної моделі, а не лише цифру в назві.
Якщо розмір вентилятора не збігається з каналом, перехід може створити додатковий опір і зайняти місце, яке потрібно врахувати в монтажі.
2. Розрахуйте потрібні м³/год
Для загальнообмінної вентиляції початкову витрату можна оцінити за об’ємом і заданою кратністю. Для локальної або технологічної витяжки потрібні окремі вихідні дані.
Після отримання Q зручно відфільтрувати моделі за діапазоном продуктивності, але це тільки перший етап.
3. Перевірте тиск на потрібній витраті
Канальна мережа створює опір, тому вентилятор має забезпечити потрібний Q при відповідному ΔP. Довгі траси, фільтри, шумоглушники, решітки та велика кількість поворотів збільшують вимоги до тиску.
Саме тут дві моделі однакового діаметра можуть показати абсолютно різний результат.
4. Перевірте шум, живлення і регулювання
Після аеродинамічних параметрів звіряють шум, напругу, потужність, струм, температурний режим і можливість регулювання швидкості. У побутових або офісних зонах акустика може бути одним із ключових критеріїв.
Регулятор або частотний перетворювач підбирають тільки після перевірки сумісності з двигуном конкретної моделі.
5. Продумайте монтаж і сервіс
Перед вентилятором і після нього бажано уникати невиправданих звужень і різких місцевих опорів. Конкретні вимоги до положення, напрямку потоку та сервісного доступу беруть із документації виробника.
Не закладайте вентилятор у недоступне місце: фільтри, двигун, електричні з’єднання і сам вентилятор можуть потребувати огляду або обслуговування.
