Що створює опір у вентиляційній мережі
Кожен елемент на шляху повітря створює втрати тиску. До них належать прямі ділянки повітропроводів, повороти, трійники, переходи, решітки, клапани, фільтри, шумоглушники та інші компоненти.
Чим довша і складніша мережа, тим більший тиск має забезпечити вентилятор при потрібній витраті.
- тертя у прямих ділянках каналів
- повороти, трійники та переходи
- фільтри та шумоглушники
- клапани, решітки й повітророзподільники
- локальні звуження та інші місцеві опори
Статичний тиск і робоча точка
Для практичного підбору важливо дивитися на характеристику вентилятора Q–ΔP. По горизонталі зазвичай відкладають витрату, по вертикалі — тиск. Робочий режим формується там, де характеристика вентилятора перетинається з характеристикою мережі.
Тому фраза «вентилятор на 3000 м³/год» без уточнення тиску не описує повний режим. Дві моделі з однаковим максимальним Q можуть поводитися по-різному в мережі.
Як оцінюють потрібний тиск
Точний аеродинамічний розрахунок складається з втрат на всіх ділянках і місцевих опорах за обраної витрати. Для кожної гілки визначають найбільш несприятливий шлях, а потім враховують балансування системи.
Якщо точного розрахунку немає, краще не вигадувати універсальне значення Па. Зберіть геометрію мережі, перелік елементів і потрібну витрату — це дає основу для нормального підбору.
Чому надмірний тиск теж не завжди добре
Вентилятор із великим надлишковим запасом може працювати не в оптимальному режимі, створювати зайвий шум і вимагати балансування або регулювання. Мета підбору — не максимальні характеристики, а відповідність потрібній робочій точці.
Якщо система змінює режим роботи, може бути доцільне регулювання швидкості, але лише якщо двигун і схема керування це допускають.
